Я довго чекав цього дня!

[o_veremchuk]

Навмисно нікому нічого не розповідав. А тепер, коли прийшла справжня СВОБОДА СЛОВА, розповім.

За кілька місяців після Помаранчевої революції та інавгурації Президента приснився мені був сон. 
Неначе, їду я в райцентр по виклику новопризначеного начальства на зустріч із Віктором Андрійовичем. Ну, невідомо чому, але їду. Треба!
Приїхав, значиться.
Мітинг. В Ярмолинцях виступає Президент.
Говорить щось. Говорить... І раптом...
Каже: "А Олександру Сергійовичу... Чи є він тут?.. Приготував я особистий подарунок!!!"
Аплодісмєнти! Овації!
Вихожу Я.
І посеред Нації отримую з рук Ющенка презент - ключі від автомобіля.
Натовп розсмоктується.
Ось і він - мій  подарунок! Поржавілий "бобік" незрозумілого року випуску. Сідаю за кермо - а керма ЙОК -стирчить тільки рульова колонка. Заводити  - нема акумулулятора. Пхати - важко. Довкола - нікогісінько!
І раптом - Президент!
"Що, - каже, - Сашко, важко? Не переживай. Разом будемо пхати! "
Пхаємо... І якась така радість на душі... Пхати із Самим Президентом подарованого Самим Президентом ржавого "бобіка".

Яка ж то гидота, бува, з бодуна насниться.