Мої підсумки 2010 року.

Були сформульовані у формі  прогнозу на початку року.Справдилось усе і повністю. У зв'язку з чим повний перепост.

1. Поторгував Сава: ні грошей, ні сала.
2. Нашій Катрі полегшало: то не їла, а тепер і не балакає.
3. Кращі пішли до кращих, а ми до твоєї милості.
4. Гарна година, та ні з ким полаятись.
5. В гарячці лежу, без пам'яті хліб їм.
6. Добрі люди: що положиш, то й не буде.
7. Рости, синку, хоч дурний та високий. Щоб хоч люди боялися.
8. Диво у решеті: багато дірок, а вилізти нікуди.
9. Рік поганий - кури не дояться.
10. Сіяв гречку, вродив мак - добре хоч би не будяк.
11. Хотіли вражі люди, щоб ми забагатіли, таж же не діждуть!
12. Просили, запрошували, з хати шапку викидали, ледве живим лишився.

І я теж: "про Кота і Кроля"

Колись давно, в дитинстві, під Новий Рік, на хазяйстві дідуся окролилася кролиця, а сама, бідолашна, іздохла.

Кролиці - не зайчихи, чужих дітлахів годують неохоче, та й не було в діда підходящих кандидаток і кроленятам світила голодна й холодна смерть. У ящику з сіном їх принесли до хати, а ми, дітлахи, взялися сліпих годувати - із сосок, піпеток і прочая, хоч чимось схожих на цицьку, інструментів. Та зусилля були марними - кроленята чахли на очах.

І тут нагодилася кицька, спустилася з гори де вже кілька тижнів годувала власних дітей. Замуркотіла щось по своєму і полізла в ящик до кроленят. "Вона їх з'їсть!"- заволали ми, а дорослі тільки махнули рукою - будь що буде. Облизала вона кролів, вляглася в ящик і взялася їх підштовхувати лапами до себе.

"Вони ЇДЯТЬ!" - тепер вже радісно, заволали ми. "Та ну!" - збіглися на крик дорослі.

Кроленята усе ж таки не вижили. Чи то їм котяче молоко не підійшло, чи то малувато його у кішки виявилось - справа не в тім: дивна це річ - цицьковий інстинкт.