Кирило Булкін

Пам'яті Кості Єрофєєва.

Щось закінчується, щось починається –
мойри тчуть свої нитки без упину…
В чужині чиїсь стежки уриваються,
хтось народжує в собі Україну;

хтось по колу мчить, а хтось – по спіралі,
з шалом вовка чи зі спритністю зайця…
Та немає переможця в цім ралі:
щось – закінчується, щось – починається.

Тільки серце б’є морзянкою Богу,
тільки крик долонь летить, мов благання:
не зведи у бездоріжжя дорогу,
дай смерканню знов родити світання!

…Та колись, поміж добою й добою,
раптом видивиш з високого неба:
закінчився час, котрий був – тобою.
Почалася вічність, що – після тебе.