o_veremchuk

Люблю траву, та не люблю коли її фарбують...

Можливо ображу почуття мільйонів співгромадян, але вперше за п'ять останніх років захотілося приїхати на площу, витоптану їхніми ногами. Випити пляшку пива, викурити цигарку, пригадати. От тільки б не виникло у когось бажання перефарбувати майдан у нові кольори в черговий раз. Це зайве. Слухаємо гру природніх барв, дивуємося, як вкотре сучасно вони звучать:

Майдан (Остання пісня старого лірника)

Слова: Віталій Коротич

Переведiть мене через майдан,
Туди, де бджоли в гречцi стогнуть глухо,
Де тиша набивається у вуха.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан,
Де все святкують, б'ються i воюють,
Де часом i себе й мене не чують.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан,
Де я спiвав усiх пiсень, що знаю.
Я в тишу увiйду i там сконаю.
Переведiть мене через майдан

Переведiть мене через майдан,
Де жiнка плаче, та, що був я з нею.
Мину її i навiть не пiзнаю.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан
З жалями й незабутою любов'ю.
Там дужим був i там нiкчемним був я.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан,
Де на тополях виснуть хмари п'янi.
Мiй син тепер спiває на майданi.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть...
Майдану тлумне тло
Взяло його у себе i вело ще,
Коли вiн впав у центри тої площi,
А поля за майданом не було.