Гвинтокрил

Директору школи вже кілька років муляли очі чотири осокори. Їх крихкі гілки нависали над адмінбудинком і від сильного вітру могли коли-не-коли обламатися та проламати дах. Потрібно було виписувати наряд...

А я раніше у вертольотних військах служив. Висоти не боявся. Але кора у осокорин гладенька була - то й взяв у електриків кігті, ремінь та ланцюг. Хотів залазити на перше дерево, аж тут директор нагодився:
- Ходи, каже, - тяпнем для сміливості.

Відкрив він шкафчик, а там - горілки, вина, лікерів! - яких тільки не бувало.
- Що питимеш? - запитує.
- "Йожика" - відповідаю. Попробувати хочеться ж усього, а раптом вдруге не наллють.
- Це як? - запитує, і стопки дістає.
- Нє! Ви мені в кварту... І всього... Но по чуть-чуть.

Випив я, значиться, півлітрову кружечку та й поліз на першого. Обчухав. Спустився. І до директора у кабінєт: а раптом наллє?
- Перший гатов!
- Маладєц! Кварту?
- Ага!..

Четвертий осокор гойдався на горизонті. Мо, не лізти? - смикнуло в голові. Але четвертої кварти хотілося більше.

Все йшло як по маслу. Але коли залишилося дві верхніх гілляки - на одній стою, за іншу тримаюся - майнула мисля: це ж як я їх обріжу і зависну на дереві на ланцюгу, хто ж мене дістане. Ну то й відчепив ланцюга. Підрізав верхню - стаять! А за що ж триматися буду? Нижню, значиться, підрізаю - ту на якій стою. Трісь! Трісь! Трісь! Йіптіть калатіть! Лечу!!! Бовть!

Там знизу яма з вапном була - і я в ній, по пояс. Не забився, але чую, тону! Засмоктує вапно. А зверху гілляка впала - та за яку тримався. Вхопився за неї, виліз з ями і до хлопців у кочегарку. Вимили мене з брандсбойта. Дали одяг робочий. Кажуть, треба випити за щасливе приземлення. А у мене ж наряд не закритий! :)

Стукаємо в бухгалтерію - дівчата закрилися і чомусь не відчиняють. Стукаємо до директора - не відчиняє. Хлопці кричать:
- Відчиніть! Миколі наряд треба закрити - він осокори почистив.
Двері, рип-рип, ледь-ледь прочинилися...
- Він, що? Живий??? - директор запитує. А в самого руки трясуться.
- Та живий, живісінький! Он за нами стоїть.
- Слава богу!!! Ну заходьте, хлопці!..
...
- Я ж у вертольотних військах служив. А там - парашутів нема. Якщо стрибають - то тільки штопором!..
- Ггггг!!!
...
- А струсу мозку не було?
- Нє, врач сказав, що не було чому сотрясатись...

Записано в рідному селі зі слів "інженера", "капітана вертольотних войск".