Бісмут, Нікол та Флуор, матері вашій перековінька!

Дочка почала вивчати хімію. 

Запитує, тату, а Меркурій.. це метал? Кажу: "ага є на Меркурії метал, він розплавлений на тій півкулі, що до Сонця повернута."
І шо я вам хочу сказати: "Так як на божевільного, до цього, вона на мене ще ніколи не дивилися."

( Дивимося, читаємо. )

Бути собою

Давно це було... У 1990-му, поїхав я без реєстрації та запрошень на фестиваль авторської пісні "Оберіг" . Співав тоді дві пісні: одну - хорошу й ліричну, іншу - саме таку, яку хотів почути спраглий до волі Луцьк.

І раптом трапилося незрозуміле (хоча, чого там не розуміти): лірика - потрапила у другий тур, а "полковника" - залишили за бортом члени журі... За кулісами знайомий шептав: "Ти співай те що, вони обрали... там буде телебачення... "за Директорію" зараз не пройде..."

Всередині мене кипіло. Це був клубок люті та вагань. І тоді, вже не памятаю яким чином, втрутився Смик. Я не можу згадати дослівно, що він сказав. Але сьогодні я прочитав це знову:

"Ніколи не зупиняйся. Нікого і нічого не бійся. У тебе вистачить слів, і ти не заблудишся в трьох чи семи акордах, які тобі не завадить донести чоловіче та істинне. На відміну від артиста, перед тобою не публіка, а уважний слухач. Він завжди йде слухати і відчувати тебе. Він не йде на концерт. Він приходить поспілкуватися з особистістю. Не підведи його. Виходь лише тоді, коли є що сказати."

Ті прапори на гальорці варті згаслих вічок відеокамер.

П.С. Вибачайте за пафос, розхвилювало.
Алаверди medik_vrach  sergiy_shyshkin