o_veremchuk | Бабця Марицина

У бабки Марицини було двоє дочок та п'ятеро синів. Та, на початку сімдесятих, коли мій дядько потрапив до неї "на квартири", нікого із них уже не залишилось в живих. Останній син помер одразу після війни - від сухот. Інші - ще раніше: від тифу та від голоду, на Біломорканалі та на Війні.

Можливо тому, бабця Марицина ставилась до мого дядька мов до рідного: на жнива - видавала найгіршу на господарстві косу, на випивку - найсвіжіший та найкращий первак.

Вона любила ходити босими ногами по дядькових покосах, ойкати та кепкувати: "А мій ЧОЛОВІК косив - не кололо". Вона любила хвалитися: "А як, хлопці, горілочка? ЧОЛОВІК навчив!". Сама її не пила ніколи, навіть не пробувала, а от рецепт був насправді унікальним: від бурячанки подвійного перегону не боліла голова та й запаху ніколи не відчувалося.

Бабця Марицина жила в передмісті. Вона любила згадувати як у війну в її хаті мешкали фашисти. "Такі німці добрі! Курку принесуть, віддадуть і розказують - "Це не твоя курка, бабко!" Приготую ще й сама наїмся коло них. Поки жили - нічого з хати не пропало."

Бабця Марицина мала приймач - "СпІдолу". Дядько - слухав на ньому ворожі голоси. Проте, на шосту годину ранку - обов'язково повертав налаштування хвиль на Москву.

Бабці Марицині подобалося підніматися з ліжка разом із звуками гімну. "Союз нерушимый республик свободных!.." - лунало з динаміка. "Це ж як в церкві!" - говорила бабця Марицина.

Коли дядько виселявся "з квартир", девяностолітня господиня видала йому "хустинку з приданим" - там, невеличкими купюрами, лежала вся квартплата за період помешкання, а окрім того все те, що хитра бабка Марицина встигла врятувати від призначеного дядьком "на прапой".

ПС. Не забуваю засудити фашистів, що мешкали в бабки.