(no subject)

На різдво 1989-го у приміщенні Центральної наукової бібліотеки "Великий режисер" Проскурня ставив Вертеп. Кого там тільки не було в акторах: пригадую Вовкуна, була Рутенія, не обійшлося і без Ульяненка. А дісталася йому тоді роль Янгола.

Я (Стрілець молодий) посміхався в рукав: це ж потрібно було режисеру додуматися: Ангел-Ульян!!! Верткий, непосидючий, з пекельними зіницями очей, і колючим язиком. Зі словом що допікало, бо вигрібало на поверхню всю потаємну сутність людей та їх стосунків. І тому було дуже цікаво, а як же розгадає Сашко загадку Проскурні.

І роль у нього НЕ просто НЕ вийшла. Смішно було спостерігати, як по-дитячому дорослий дядько входив в янгольську подобу.  Солодкий гундявий голосочок контрастував із зовнішнім виглядом Ульяна настільки, що в осад випадали всі. Ледве втримувалися щоб не зареготати вголос...

Можливо, таким чином, Він знущався із Проскурні, можливо - з усіх нас, а можливо таким Він і був насправді : УЛЬЯНГОЛ.

Літай, Ульяне!

 Сашко Веремчук, або як Ти кликав - Вовченя.

власне звістка

Київ - то Гарлем...