Поцтаньське Радіво запитує
Йдуть по вулиці три українських виборця та їдять морозиво: один смокче, другий лиже, третій покусує.
А запитання вигадайте самі.
Хорунжий Микито, цур, за "противсіхів" ні слова.
Йдуть по вулиці три українських виборця та їдять морозиво: один смокче, другий лиже, третій покусує.
А запитання вигадайте самі.
Хорунжий Микито, цур, за "противсіхів" ні слова.
Плач по рідному салу з печеною картопелькою та часником стає атрибутом української інтелегентої державності. "Не зустріти їх у наших супермаркетах. Не пукашиться національний продукт до Європ і Гамерик."
Ось піде президент - і середовище української еліти позбудеться ще одного виробника.
А що ж додасть до ВВП наступний?
Поки думається, скажу, людоньки, так: Ваше сало з'їли Ми - сільські дядьки й цьотки.
Ібо бидло завжди знаходиться на початку трофного ланцюжка.
... “Порядних мастей” лише дві: “блатний” (“пацан”) і “мужик”. В “загальній хаті” “вибір масті” відбувається інакше. “Наглядаючий” та його оточення запропонують самому “визначитись”. “Масть” арештанта — навічно. Можна понизитись, але підвищитись — ніколи. Якщо Ви також забажаєте стати “блатним” — розчарують. Ви що, жили “по-поняттям” і на волі? Ні. То в чім питання? Прагнете? Гаразд, можна певний час побути “прагнучим” (рос. “стремящимся”). Більшість відразу погоджуються на “масть” “мужика”.
Ще до “переїзду” в “виправну установу” доведеться зіткнутись і з найнижчою і безправною кастою “ображених” (рос. “обіженка”), а також з “кіньми”, “помічниками”, “молодшими сімейниками”, “чортами”, “шнирями”. Це “непорядні арештанти”. “Непорядними” стають в першу чергу слабодухі, безвольні (ті, хто не зумів за певних обставин відстояти власну гідність), або внаслідок незнання тюремних норм життя. Нерідким явищем “переїзду з порядних в непорядні” є наслідок “муток” (спеціально підлаштованих ситуацій або умисне прискіплення до окремих дій чи висловів). Уділ більшості “непорядних” — мити за іншими посуд, готувати “блатним” їсти, прибирати “хату” й “парашу”, прати чиїсь речі й т. ін...
Кримінальні “поняття” вимагають, аби всі “порядні арештанти” формували з отриманих від рідних передач “загальну касу” (рос. “общак”). “Мужиків” переконують, що це повинно чинитись “добровільно”, “на розумінні”, але свідчу, що нерідко небажання “уділити увагу” для декого мало негативні наслідки...
Раджу бути обережним до пропозицій зіграти в будь-яку гру (карти, нарди, шахи, шашки). “Шпильові” (ті, хто “живе” з гри в азартні ігри) не втратять нагоди, аби спробувати виграти у Вас щось цінне (принаймні для них). Погоджуючись грати в гру (навіть з особами, з котрими склались непогані стосунки) в присутності “нейтрального” зазначте, що граєте “без інтересу”...
...“Заїхавши” в СІЗО, окремі “штимпи” або «кренделі» знаходять в собі досі невідомі їм таланти й починають складати вірші, поеми, розмальовувати носові хустини (“робити марочки”) та майструвати різноманітні дрібниці. Непогана форма заспокоєння нервової системи... ("Від дзвоника до дзвоника" О.Вахній)