o_veremchuk: (Default)


Дяка ШИШКІНУ (і як він пише, Любі Білаш, звісно).,
o_veremchuk: (Default)
Два роки тому я вже згадував у блозі про українську стрілецьку версію відомої більшовицької пісні "Там вдали за рекой". Почув я її вперше від Кості Єрофєєва і понад двадцять років підозрював у містифікації чи то Сухого - провідника "Рутенії", чи то когось іншого із наших сучасників. Та й російські брати дотримуються подібної думки.

АЛЕ! ось натрапив на кілька цікавих посилань. -1-  -2-

"Николай Мартынович Кооль написал свои бессмертные вирши" в 1924 році і за його словами "сочиняя своё стихотворение он, отчего-то, припоминал старинную песню «Лишь только в Сибири займется заря», которая дала ему некий ритмический рисунок".

Втім: згідно наведених посилань вірш Юрій Шкрумеляка "За рядами ряди" було опубліковано в газеті "Українське слово" у Відні ще в 1915 році. Відповідно до цього - щонайменше кілька строф "української стрілецької" належить саме перу Шкрумеляка і датовані раніше ніж вірші Кооля.

Наслідок: якщо перу Шкрумеляка належать слова "над ним коник його зажурився", то чи не означатиме це, що майже вся ідея і фактура корчагінської "Там вдали за рекой" "запозичена" :))) Коолем з поезії Шкрумеляка? І звідки тоді мелодія? Раптом співали її теж  десь тут? "По широкой украинской степи"? 

Подібно до того як  співалась мелодія "По долинам и по взгорьям" - ще одного більшовицького шедевру ? :)

Ех... Мало інформації. Хто що знає, допоможіть!

UPD1 Відео з піснями. В.т.ч. Тарас Житинський "Розпрощався козак"
UPD2 Правда про білогвардійський варіант.
UPD3 Козацьке походження. "За рекой Ляохэ" в книжці Краснова (1909) !?
UPD4 Ел.варіант книги Краснова - "За рекой Ляохэ" відсутня
o_veremchuk: (Default)
Не люблю Тарантіно. А вчора випадково побачив початок "Безславних виродків" і "завис" від саундтрека на початку фільму. Враження "де жа вю", що цю мелодію (українську? російську? єврейську?) чув я колись наживо. Згадати де й коли, я звісно не згадав.)))

Зате дізнався, що композиція називається "The Green Leaves of Summer" і взята із фільму шестидесятих. Автор - Дмитро Зиновійович Тьомкін - син єврея із Кременчука. Коли Тьомкіна, відомого голівудського композитора, запитували, як йому вдається музика до вестернів, він відповідав: "Бо степ є степ!"

І все ж, на що ж ця мелодія схожа???
o_veremchuk: (Default)

спою я собі пісеньку зі студентських літ:

Я куплю собі корову
Запущу її у небо.
І всі люди будуть думать,
що летить бик, летить бик.

Let it be, Let it be,
Летить бик, летить бик,
А всі люди будуть думать,
що летить бик, летить бик.

Тож нехай собі як знають
Божеволіють, конають
Нам своє робить,
Своє робить.

Всіх панів до дної ями
Буржуїв за буржуями...
Будем, будем пить.
Будем пить.

(і далі по тексту оригіналу)


o_veremchuk: (Default)

"Його вченість та могутність викликали загальне здивування і прославили його на весь світ.

Це він перший відкрив, що дурна погода змінюється гарною, що зі сходом сонця настає день, що, умерши, перестаєш бути живим, що якщо крамниці на замку, виходить, у місті свято, що вночі всі кішки сірі і що в страху очі великі.

Він навчив своїх сучасників тому, що до нього ніхто не вмів: пускати пил в очі, будувати повітряні замки, попадати пальцем в небо, брати бика за роги, гнатися за двома зайцями, сидіти на двох стільцях, ломитися у відкриті двері, байдикувати, ставити мертвому припарки, лізти у воду, не знаючи броду, сунутися в чужий монастир зі своїм статутом, обпікшись на молоці дути на воду, надривати животики зі сміху, видавати зозулю за яструба, сунути ніс у чужі справи, замилювати очі, приховувати шило в мішку, розводити рукою чуже лихо, різати правду-матку, шити білими нитками, лити воду на чийсь млин, м'яко стелити, щоб жорстко спати було, класти зуби на полицю, пускати козла в город, а також відкрив їм чимало інших чудових секретів, яких люди не знали до цієї пори..."

Марнарита де Любер. "Принцеса Шкаралупа та Принц Льодяник"


o_veremchuk: (Default)
1. Любиш жарти над Хомою, люби жарти над собою.
2. Козак ти, чи баба, людина, чи жаба.
3. Не усе ж то козак, що списа має.
3. Та дарма, що був злодій, аби тепер козак.
4. Будьмо, людей не гудьмо, бо й самі не кращі.
5. Казав сліпий "Побачимо".
6. Казала Настя: як удасться.
7. Обіцянка - цяцянка, а дурневі - радість.
o_veremchuk: (Default)
1. Схожий як свиня на коня, тільки шерсть не така.
2. Не мала баба клопоту, купила порося.
3. Щоб голова пройшла - хвіст наздожене.
4. Свої люди - полаємось.
5. Дурний, дурний, а шкварки любить.
6. На дурного вся надія, а він взяв та й порозумнішав.
7. Кругом чуже, а в середині не наше.
8. Найміть мене обідати.
9. Як купило затупило, позичатиму терпця.
10. Сім літ мак не родив, а голоду не було.
11. І злодіїв не було, і батька вкрадено.
12. Ми родичі: мій дід горів, твій прийшов плечі нагрів.
o_veremchuk: (Default)
1. Поторгував Сава: ні грошей, ні сала.
2. Нашій Катрі полегшало: то не їла, а тепер і не балакає.
3. Кращі пішли до кращих, а ми до твоєї милості.
4. Гарна година, та ні з ким полаятись.
5. В гарячці лежу, без пам'яті хліб їм.
6. Добрі люди: що положиш, то й не буде.
7. Рости, синку, хоч дурний та високий. Щоб хоч люди боялися.
8. Диво у решеті: багато дірок, а вилізти нікуди.
9. Рік поганий - кури не дояться.
10. Сіяв гречку, вродив мак - добре хоч би не будяк.
11. Хотіли вражі люди, щоб ми забагатіли, таж же не діждуть!
12. Просили, запрошували, з хати шапку викидали, ледве живим лишився.
o_veremchuk: (Default)

"Двох просторових вимірів, схоже, недостатньо для розвитку таких складних істот, як ми. Наприклад, двовимірні тварини, що живуть на одновимірній Землі, повинні були би перебиратися одна через одну, щоб розминутися. Якби двовимірна істота з'їла щось таке, що не змогла би переварити повністю, вона була би змушена викинути неперетравлені рештки назовні тим же шляхом, яким і проковтнула, тому що наявність наскрізного проходу через тіло ділила би її на дві окремі частини: і наша двовимірна істота розвалилася би

Були би проблеми й з більш ніж трьома просторовими вимірами. Гравітаційне тяжіння між двома тілами зменшувалася би з їхнім віддаленням одне від одного швидше, ніж у випадку трьох вимірів ... Це означало би, що орбіти планет, які обертаються навколо Сонця, таких як Земля, стали би нестійкими: найменше відхилення від кругової орбіти (наприклад, викликане гравітаційним тяжінням інших планет) призвело би до того, що Земля, рухаючись по спіралі, стала би віддалятися від Сонця або наближатися до нього. Ми або замерзли б, або згоріли. Насправді ж, така поведнка сили тяжіння з відстанню для більш ніж трьох просторових вимірів означає, що Сонце не змогло б існувати в стійкому стані, коли тиск врівноважується силою тяжіння. Воно чи розсіялося б у просторі, чи зколапсувало би, перетворившись на чорну діру. У будь-якому разі воно не змогло би бути джерелом тепла і світла для життя на Землі. 

У менших масштабах, електричні сили, що змушують електрони обертатися довкола ядра в атомі,  поводили би себе подібно до гравітаційних. Таким чином, електрони чи то би покидали атом, чи то би врізалися спірально в його ядро. У будь-якому разі, атоми не змогли б існувати у відомому нам вигляді."

Stephen Hawking  "A Briefer History of Time" (аудіо англійською)

Стивен Хокинг "Кратчайшая история времени" (російською)
o_veremchuk: (Default)

Люблю траву, та не люблю коли її фарбують...
 

Можливо ображу почуття мільйонів співгромадян, але вперше за п'ять останніх років захотілося приїхати на площу, витоптану їхніми ногами. Випити пляшку пива, викурити цигарку, пригадати. От тільки б не виникло у когось бажання перефарбувати майдан у нові кольори в черговий раз. Це зайве. Слухаємо гру природніх барв, дивуємося, як вкотре сучасно вони звучать:  

Майдан (Остання пісня старого лірника)

Слова: Віталій Коротич 
 

Переведiть мене через майдан,
Туди, де бджоли в гречцi стогнуть глухо,
Де тиша набивається у вуха.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан,
Де все святкують, б'ються i воюють,
Де часом i себе й мене не чують.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан,
Де я спiвав усiх пiсень, що знаю.
Я в тишу увiйду i там сконаю.
Переведiть мене через майдан

Переведiть мене через майдан,
Де жiнка плаче, та, що був я з нею.
Мину її i навiть не пiзнаю.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан
З жалями й незабутою любов'ю.
Там дужим був i там нiкчемним був я.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан,
Де на тополях виснуть хмари п'янi.
Мiй син тепер спiває на майданi.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть...
Майдану тлумне тло
Взяло його у себе i вело ще,
Коли вiн впав у центри тої площi,
А поля за майданом не було.
o_veremchuk: (Default)
Ех і чому ж він видалений? Але дякуючи кешу Гугля, читаємо знову.

(с) gogoshara

06.01.2009 | 18:07
як воно: я красівий в новій шапочці
шо там гоцає: Василь Жданкін - Народився бог на санях


— А той каже, я вас знаю, ви хлопці добрі. До горівки. Вам, каже, фляшку втиснýти — шо дві сємочки куснýти... Чуй, Петьку, довго ше?
— Довго, не довго. Стань тамó колóм, шо ти крутишся, як сам знаєш шо? Зроблю ті й підем, як це ми, Юзьку, без звізди підем?
— Та я шо? Я ж нічо. Вже шось робити хочеться.
— Позлíтку дай ондо.
— Цюю?
— Давай-давай. А це шо?
— Шо, не бач? Яйці. Шоб співати. А ну, на бери... сóли осьо на... ну... дай боже... ну, пробуй чи шо...
— Добрий вечір тобі, пане господарю...
— Нє, чуй, давай цей раз я буду первим голосом, бо це гудіти за тобою — я за третим разом засну.
— А я не засну?
— А ти будеш з торбою, то будеш пантрувати. Ну, шо там, є?
— Оздьогó. Ніврóку, нє?
— Слáвна. Ну, гай йдем. А ну, піднось її вище. Ше піднось, шоб всі бачили.
— А ну, чуй, дзвóнят, нє?
— Так ніби дзвóнят. Бачат нашу красунечку! Нова ра-а-адість ста-ла...
— Цейво, Юзю, я всьо хтів спитати ті й забуваю. Нашо їму було дві метрики виробляти?..
— Я, по правді, сам не знаю, він же ж в дорозі народився, хто там про шо думав... його ж уже посля записали — ті й так на око кинули, а там стали виправляти... Чуй, Петьку, а шо, замикати не будеш?
— Та нє. Ше зап'єм, як той раз, до Василя — то тут óчередь буде така, як паски святити. Най вже, хто сьодні преставиться, захóде без розбóру — день відкритих дверей...

o_veremchuk: (Default)
фрактальна графіка від американського астрографа і дизайнера Кейта Маккея (Keith Mackay) .

Christmas Card

Дивимося далі )

...

Nov. 25th, 2009 11:49 pm
o_veremchuk: (Default)

Хрустко крабам приснився порох —
Перебендя дiрявих площ…
Краби хутко втекли у море,
У солодкий загуслий дощ.

Знову Ной i ковчег порожнiй
Тягнуть крабiв у жовту муть,
Де цiлує варяг-безбожник
Ясну панну у бiлу грудь.

Маріанна Кіяновська

...

Nov. 21st, 2009 12:22 am
o_veremchuk: (Default)
і щастя це — хвилини півтори.

Склепивши очі, тихо повтори:
околиця… напівзабуті лиця…
овече хутро… сині хутори…
багаття… бринза… сутінки… суниця…
Ти вернешся. Воно тобі насниться.
Форель… зело… криниця… Повтори.

Мойсей Фішбейн
o_veremchuk: (Default)
- того не буде.
до біса сніг, що за вікном!
на пачці camel-у верблюди
гуляють в африці пішком.
на пляшці двоїться rasputin,
і слобусь двоїться мені,
за window-ом зимова сутінь
і snow холодний на вікні.
і хочеться чогось такого...
не знаю: пива, чи курвів?
аби не сала шмат старого,
то досі точно б вже здурів.

(с) В.Кіт  - фізфак КДУ, 90-сті.
o_veremchuk: (Default)
Товаріщі Швондєри ніяк не можуть заспокоїтись. І хоч у них явно не вистачає словарного запасу, щоб ідентифікувати УЙНЮ, вони намагаються назвати ЦЕ хоч як-небудь.

Але... Якщо Улян пише порнографію, то я - Бін Ладен.

Ніколи не міг дочитати до кінця жодної прозової гидоти, що вийшла з під пера цього Великого Українського Письменника. У звязку з цим не мучусь і не караюсь. Своє найкраще Улян написав набагато раніше:

Київ - то Гарлем...
o_veremchuk: (Default)
Поезія Євгена Плужника, що прижилася в мізках з першого разу:

Дикий сон мені щоночі сниться:
Я – скрипаль в пивниці «Mоn аmі»,
Награю гостям такого Гриця,
Що ніхто й ніколи не умів...

А вони, вигукуючи хрипко,
П’яно плачуть, всіх і все клянуть...
...Голосніше вий, ледача скрипко,
Розливай гарячу каламуть!..

Але тихші все й журніші звуки...
Все щиріші рухи і слова...
Голови не слухаються руки,
Нижче й нижче никне голова...

І тоді п’яним потворним дивом
Вибухає істина на мить, –
На руках, що держать кухлі з пивом,
Кров чиясь парує і кипить!

І все ширше шириться пивниця...
І пливуть в кривавім тумані
Посинілі передсмертні лиця,
Плач і зойки – дикі і п’яні!

І в гурті, між вбивників і трупів,
Я, скрипаль з пивниці «Mоn аmі»,
Вию так в обличчя ночі глупій,
Як ніхто й ніколи не умів.

1927

Ще )
o_veremchuk: (Default)

...
Ми прибігали мов вовки
Поранили подушечки
Ми приповзали наче гади
Але нема й не було ради.
Ми сходилися наче люди
Вчувався сміх Йоанна, Юди
...
І Магдалини хіть густа
Коньяк обпалював гортані
Згорали цигарки останні
І вже ніхто не ждав Христа.

Вже двадцять років не вивітрюється оцей вірш Івана. Дурна голова пам'ятає його тільки фрагментарно, в інтернеті повної версії дзуськи. Та й про самого Козаченка небагато :(.

Читати ще )


Мало залишилося слів.

o_veremchuk: (Default)

1. Як рубає то до пупа, а як бреше - то ще нижче.  

Ще ... )
44. Твоя служба - вірний кінь та чисте поле. Людям служи.
45. Дурень ти дурень. І дід твій був дурнем. І батько-дурень. А тобі й на роду написано таким залишатися.

  


Фільм тутечки:
http://www.share.net.ua/forum/index.php?showtopic=2564&hl=грамота

UPD.
16+ Тоді ще запитай його: чи не хоче він від мене в рило?

Profile

o_veremchuk: (Default)
o_veremchuk

February 2011

S M T W T F S
  12 345
678 9 101112
1314 15 16 17 18 19
20 21 22 23242526
2728     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 01:25 am
Powered by Dreamwidth Studios